На першму фото хустка, ХІХ ст. с. Тучин. З колекції В. Бейлаха.

Їх дарували бабусі свом внучкам під час весілля і заповідали берегти як сімейний скарб (" мені моя баба передала, як я виходила замуж, і казала, шо їй передала її баба, а тий бабі - ще її баба; так воно йшло по роду"). Ми вже не дізнаємося, хто започаткував таку традицію на Гощанському Погоринні, - урочисто передавати вишиті хустки у спадок під час найважливішої урочистої події в житті людини, але вона дуже гарна і мудра. Саме задяки їй ми сьогодні можемо милуватися самобутніми старовиннимм візерунками, створеними талановитими волинськими вишивальницями ще в ХІХ ст. Тому я відчуваю до своїх земляків глибоку повагу .

Хустка, ХІХ ст., с. Мнишин. Подарована мені на зберігання моєю бабусею Ганною Українець, 1911 р.н.

Чим ми зможемо віддячити їм за передану нам у спадок любов? Зберегти. Примножити. Передати далі. Просто пам'ятати. Бо із втратою пам'яті втратимо все. «Гощанська хустка» - так називається фільм, який створив Юрій Калюх.

С. Тучин. Фото Л. Тивончука, 1920-і роки

Вишитих хусток ХІХ ст., що побутували на півдні Рівненщині ( частині Великої Волині), у музейних та приватних збірках небагато. Переважно це головні убори з Гощанського Погориння. Вони і зараз зберігаються в деяких родинах як сімейні реліквії. Цьому, як я вже згадувала, сприяв давній, забутий тепер звичай, що побутував у цій місцевості, - дарувати вишиту хустку на весілля. Її отримувала онука з рук бабусі і берегла, щоб передати далі.

Хустка, ХІХ ст. Фонди РОКМ

Хустка, ХІХ ст. З колекції шкільного музею с. Біла Криниця

Завдяки збереженим зразкам ми маємо можливість простежити їх розміри, характерні риси, стилістичні особливості, процес творення цікавих, самобутніх орнаментальних композицій та їх колористичне рішення. Найдавніші зразки - прямокутні, досить великого розміру (приблизно 90 х 80 см і більше), виготовлені з перкалю. До рогів пришивалися китиці, а в кутах розміщувалася вишиті геометричні візерунки в червоно-чорній, червоно-синій, рідше - лише чорній барвах. Найдавнішими вважаю хустки, вишиті чорними нитками, бо вони згадуються в документах кін. ХVІІ -поч. ХVІІІ ст.

Хустка, ХІХ ст. с. Мнишин. Фонди РОКМ

Хустка, с. Бабин. З приватної колекції

Техніка вишивки на деяких виробах – складна: дуже дрібний ( як макове зерня) хрестик у поєднанні з гладдю. Вражає фантазія у розробці варіантів подібних композицій, які надають виробам неповторного місцевого колориту. Характерною особливістю найдавніших хусток є та, що на сусідніх кутах часто розміщували різні за малюнком та способом декорування (бачимо одразу як лицевий, так і виворітний бік) композиції. Це було продиктовано способом зав’язування: при перегині прямокутного полотнища по діагоналі його кінці ззаду роздвоювалися.

Фото О. Пчілки, 1870 р.

Варто згадати, що вперше візерунками на вишитих хустках з Волині зацікавилася Олена Пчілка, яка подала деякі зразки в першому випуску свого унікального альбому «Украинский орнамент» ((1876р.) Вони походять із Звягельського повіту, до складу якого в той час входила і частина сіл Корецького (нині Рівненського ) р-ну .

На обкладинці видання ми бачимо зображення жінки з хустиною в руках. Воно дуже нагадує нам фото самої Олени Пчілки (1870р.) в такому ж вбранні, зроблене тоді, коли вона вишивала хустку. Найцікавіше, що ми можемо роздивитися зображення візерунка на її розі і порівняти його з тими орнаментами, що вишиті на гощанських хустках . Який безцінний подарунок зробила нам, етнографам, ця розумна, талановита жінка!

Аркуш з альбому О. Пчілки із зображення візерунків на хустках (Звягельщина).

Про цей альбом ми зберегли цікавий допис Олена Пчілка видання "Український народний орнамент" 1876р.