Цікава світлина 1952р. потрапила мені до рук. Фото зроблене на р.Шишчина, притоці Псла поблизу с.Броварки.
На ній колгоспниці с.Броварки Гадяцького р-ну,Полтавської обл. готують до переробки коноплі. Не кожен знає (так як і я) як це відбувалось. Тому я запитала у мами Мариненко Наталії Романівни 1943 р.н. Після розповіді мами я зрозуміла, що давні рушники і сорочки цінніші від золота, через вкладену у них працю. Спочатку розповім, як вирощували коноплі вдома. Кожен селянин на своєму земельному наділі висівав коноплі. Місце, де росли коноплі, називали "підмет". Ось і моя бабуся Мовчан Явдокія Яківна сіяла коноплі, а маленька Наталка (моя мама) стерегла їх віід горобців, які полюбляли конопляне насіння. Коли вони дозрівали то руками виривали "плоскінь" і "матірку" (так називали чоловічі і жіночі рослини). У кого поблизу не було води,то викопували копанки і замочували там рослини до того часу,доки не перегниють листя,мили їх,сушили,переносили на обійстя і за допомогою "терниці"( пристосування для перебивання конопель)відділяли"кістрицю" від волокна. Волокно в'язали у "жмені". Коли наставала зима, то на долівці босими ногами м'яли,щоб волокно м'яке було. Коноплі одягали на гребінь,розчісували гребінкою і пряли на прядці,виготовляючи нитку,нитки намотували на "стільницю",потім на "мотовило", отримували довгі нитки"підміток",потім їх змотували на "мотальниці" в клубочки. Потім перемотували на "цівки"(очеретяні трубочки), які використовуволи при тканні полотна. З відходів"клоччя"пряли товсті нитки з яких ткали рядна і утеплювали верхній одяг.Коли нитки вже підготовлкні в хату вносили ткацький верстат. Явдоха ткала полотно,коли спала,діти не бачили: лягали- мати тче, встають- мати тче. Все це потрібно зробити до Великодня,винести верстат,вибілити хату. Влітку наткане за зиму полотно несли до р.Псьол,вибілювали. Потім шили і вишивали сорочки,рушники. Така ціна вишитої довньої сорочки чи рушника.
В колгоспі цей процес відбувавсся в промислових маштабах. Засівали поля, косаркою косили,сушили,везли до води і замочували. Знову в'язали,сушили і везли на конопляні заводи в с.Лютенька і с.Бірки,там перебивали на волокно і сировину постачали на фабрики.
Весільна світлина 1962 року. На фото наречена і дружки. Наречена підв'язана вишитим рушником - Приболовська Марія Михайлівна 1942 р.н., праворуч - Мовчан Наталія Романівна 1943 р.н(моя мама), ліворуч - Міненко Марія Іванівна 1943 р.н. Дівчата вбрані в вишиті сорочки, корсетку, спідницю. Голову прикрашають вінки з стрічками. В день висілля наречена з дружками ходили по селу, кликали на весілля.
Я записала ці спогад від моєї мами Мариненко Наталії Романівни 1943 р.н. Назви були характерні для нашої місцевості с.Броварки, Гадяцький р.н., Полтавська обл.,я не народознавець,тому загальноприйнятих назв не знаю. Ось така історія старої світлини.
