Село Новоселиця – одне з маленьких сіл Виноградівщини. Перша письмова згадка датується 1619 роком.

У 1968 році за ініціативою учителя історії Богаша Петра Михайловича, колишнього директора школи, було організовано і відкрито у селі історико-краєзнавчий музей. Він знаходився в приміщенні Новоселицької ЗОШ. Це був один із перших такого типу музеїв у районі. Але музейне приміщення було аварійне, тому невдовзі його довелося знести.

  З колекції Ольги Гал

 

У 1988 році за ініціативою голови виконкому сільської ради народних депутатів та його голови Вамош Ірини Іванівни зібрано багато старовинних речей і відкрито музей етнографії у приміщенні фари, де раніше проживали священнослужителі села. Будівля була відремонтована цього ж року за кошти організації охорони пам’яток історії та культури. За переказами старожилів села ця будівля відноситься до споруд XVIII століття і збереглася по цей час. Але у 1997 році відремонтовану будівлю забрала церковна двадцятка під житло священика. І щоб зберегти музей у селі довелось своїми силами, за власні кошти Вамоша Михайла Івановича відремонтували залишений побутовий павільйон. Сюди перенесли експонати етнографічного музею, де він знаходиться і по нині. Вамош Наталка, директорка Новоселицького музейного комплексу

 

  З колекції Ольги Гал

 

  З колекції Ольги Гал

 

  З колекції Ольги Гал

 

  З колекції Ольги Гал

 

  З колекції Ольги Гал

 

 

В приміщенні музею облаштовано чотири кімнати: «Ткацтва та вишивання», «Побутові речі», «Сільськогосподарські знаряддя праці» і «Житлова кімната – зразок світлиці XVII-XVIII ст.».

 

    З колекції Ольги Гал

 

  З колекції Ольги Гал

 

 

  З колекції Ольги Гал

 

 

Музей налічує більше 400 різноманітних експонатів, від знарядь праці до святкових костюмів та атрибутів культури волохів. В кімнаті «Ткацтва і вишивання» можна побачити взуття і одяг: побутовий, святковий, весільний, в якому ходили наші предки. Складові традиційного народного одягу для музею надали Марія Михайлівна Чонка та Марія Дмитрівна Богаш.

Ось  ми бачимо бекеч – жіночий святковий жакет, який виготовлений з фабричного сукна чорного кольору. Має довгі рукави, для прикрашення використовували різнокольорові ґудзики, стеклярус, візерунок геометричний. Манжети (зап’ясники) призі бран іі вишиті різнокольоровими нитками. Таким самим візерунком вишитий і комірець, який застібається ґудзиками.

 

 З колекції музею с.Новоселиця

 

 

  Привертає увагу вбрання нареченої. Комплект жіночого весільного костюму складає свита, блуза, лайбик, плат, корона-купол. Основою є свита. Вона має подобу сарафана. Для пошиття використовували фабричну шерстяну тканину, червону з букетами яскравих рожевих троянд. Спереду є застібки. Одягали свиту молодиці (наречені)  на блузу.

 

  Блуза. Сорочка з саморобного полотна, оздоблена декоративними швами і насиченою вишивкою прямокутної горловини. На рукавах, що мають вигляд волану, поздовж до манжетів вишитий хрестиком квітковий орнамент.

 

 З колекції музею с.Новоселиця

 

 

Лайбик  одягався поверх свити. Має вигляд безрукавки і пошитий із чорного бархату. Прикрашений спереду і на спині вузенькими кольоровими стрічками.

Подолок (сукня) – широка спідниця з домотканого полотна. По низу має широкий вишиваний квітковий орнамент і дві вузькі смужки вишивані скобами. Низ оздоблений гачкованими чіпками.

Плат (фартух).  Пошитий з фабричної чорної тканини із червоними трояндами, бутонами та зеленими листками. Внизу до фодри пришита чорна чіпка.

 

...

Більше інформації про вишивку Виноградіщини в дописах Ольги Гал тут і тут та безкоштовно завантажити ще схем вишивки жіночго одягу тут.