Поверхниця-КАФАСОР – це давня техніка вишивки, яку завзято використовували впродовж XIX – на початку XX ст. на Борщівщині, у народних безуставкових сорочках подністровського регіону Серето-Дністровського кута. Місце, в жіночій сорочці, яке вишивали кафасором, тут називали «крупчення», «курпиння»

             Червоним кольором  вишито кафасор,  жіноча сорочка с. Новосілка, посчаток ХХст.

Далі від Дністра можна було зустріти хіба що імітацію поверхниці-кафасор, швами колодки і набирування.

        Імітація кафасору, швом навиване, сорочка 17, с. Новосілка

Схема імітації кафасору, швом навиване, сорочка 17, с. Новосілка 

Створення візерунку, швом поверхниця-кафасор, виконували, застосовуючи пропущені стібки, більшість із яких вишиковувалася в діагональному напрямку, регулюючи товщину лінії кількістю пропущених підряд стібків – і так цілими пасмугами. Важливою у такій декоративній манері була взаємодія тканини та візерунчастого шитва, вони немов перетікали одне в одного.

Враховуючи таку особливість творення, стиль орнаменту тяжів до геометрії, до простих форм і ліній, які завивалися і перетиналися між собою, сходилися та розходилися, утворюючи своєрідну геометричну ромбоподібну в’язь, у ній промальовувалися давні символи і знаки, відомі ще з трипільських декоративних розписів: свастичні та солярні мотиви, знаки землі й засіяного поля, меандрів, прямого і косого хреста і багатьох інших.

Фото і схеми вишивки з книги  "Борщівська народна сорочка: експедиційні матеріали та приватні колекції" 576 ст. яку  ви можете придбати напряму у авторів через офіційну сторінку фейсбук Людмила Олексій Покусинські