В улюбленому музеї Івана Гончара оновлений сайт і в вільному доступі 30 схем вишивки та крою традиційного одягу. Переглянути та безкоштовно завантажити схеми можна в розділі Навчитися. Вітаю музей і нас, вишивальниць, з цією подією!

Майстрині, які створювали схеми для музею, добре знайомі вам. Більше їх схем представлено на нашому сайті онлайн школи української вишивки Prekrasa Studio. А зараз про схеми вишивки старовинного одягу і рушників з колекції муз.Гончара
 

Жіноча сорочка Рівненська область, Сарненський район (колишній Рокитнівський), с.Кисоричі, І пол. ХХ ст.

 

Нижче навожу цитати статті з журналу Українки Унікальна колекція: 9 експонатів вишивки Музею Івана Гончара, яких немає ніде в світі. з написанням якої допомогла наукова співробітниця “Музею Івана Гончара”, дослідниця традиційного вбрання Олександра Сторчай.

 

В муз. І.Гончара зберігається неймовірна колекція старовинного одягу й майже всі наявні на території України техніки вишивки, а їх нараховується близько 200. Одних лише сорочок у Музеї приблизно 1400, із них майже всі оздоблені вишивкою. Рушників зібрано близько 3000 майже з усіх регіонів України, найбільше з центральних. 

Загалом у фондах тканини є близько 4500 експонатів, оздоблених вишивкою різними техніками. Серед них сорочки й рушники вишиті 50 тисячами стібків, традиційними сваргами та в рідкісній техніці "перловий шов". Можна собі уявити, скільки тут цікавих, неповторних, архаїчних речей!

 

Жіноча сорочка вишита білим по білому з Переяславського району Київської області

Вишивка давніми техніками вирізування з віконцем, ретязь, прямою та косою гладдю. Неймовірно ретельне ручне пошиття, вражає технологія виконання зубцювання, рясування, вистігу. Вишивка виконана на мануфактурному тонкому лляному полотні. Для глибини візерунку тут використали нитки кількох відтінків – одна вибілена, а інша підфарбована дубовою корою.

 

Жіноча сорочка вишита білим по білому з с.Борісівка, Бориспільського (колишній Переяслав-Хмельницький) району Київської області

 

Чоловіча сорочка з Вінницької області, Східне Поділля

Неймовірно делікатна у своєму виконанні, поєднує техніки вишивки пряма лиштва, кругле виколювання – вічко, верхоплут. Сорочка вишита білими бавовняними нитками і ниткою вохристого відтінку.

 

Чоловіча сорочка з Вінницької області, Східне Поділля. Техніки вишивки: зерновий вивід виворітний, гладь пряма, виколювання, верхоплут, вистіг, прутик

 

Чоловіча сорочка з Тернопільської області Борщівського району

Ця подільська сорочка зберігає дуже давній крій. Вона дуже довга – аж за коліна, розширена боковими клинами. Всі шви змережані вручну унікальним подільським змережуванням – розшивкою, рукава оздоблені вишивкою. Бачимо поєднання багатьох технік вишивки і використання металевої нитки сухозлітки та металевих леліток. Сорочка є унікальною, єдиною подільською чоловічою сорочкою з вишивкою на рукавах у збірці Музею.

 

Чоловіча сорочка з с.Ланівці, Тернопільської області

 

Перші вишиті експонати колекції Гончара

Украй важко визначити, який саме експонат був найпершим, тому що збірка Івана Гончара почала формуватися в 1960-х роках і складно зрозуміти, який саме перший експонат був знайдений в експедиціях. Все ж, можна виділити кілька найперших навіть із тих предметів, для яких розроблено схеми.

 

 

Одна з найперших жіночих сорочок колекції Івана Гончара Це сорочка з Черкащини, село Жовнине. Вона вишита білим по білому традиційними техніками вишивки вирізування, пряма гладь, ретязь. Її особливістю є присутність давніх мотивів на вишивці – на уставці зображено мотив сварги, який вже після подій середини XX століття був заборонений і набув зовсім іншого значення. У традиційній народній культурі сварга мала позитивне значення, це був символ сонця, вогню, розвитку. Інколи вживали слово «свастя» як синоніма до слова «щастя».

 

Фрагмент вишивки однієї з найперших жіночих сорочок колекції Івана Гончара

 

Одна з перших чоловічих сорочок Музею
Також сорочка із Черкащини, з рідного села Івана Гончара – села Лип’янки. Сорочка вишита червоними і чорними нитками на тонкій фабричній тканині. На ній присутній універсальний символ, який є широко вживаним і улюбленим на всій території України – це восьмикутна зірка. Вона є символом гармонії та рівноваги.

 

Чоловіча сорочка. Черкаська область, Звенигородський район (колишній Шполянський), с.Лип’янка 1945 - 1960 рр.

 

Найбільш унікальний вишитий експонат музею

Таким є фрагмент церковного шиття з міста Чернігова, датований серединою XVIII століття. Він майже не був у вжитку, і не відомо, з якої саме речі. Але це неймовірно тонка лляна тканина з вишивкою шовковими нитками вохристого кольору. Вишивка вже трошки пожовкла від часу. На ній понад 30 видів рушникових заповнень в рослинному орнаменті, що за стилістикою нагадує жакардове ткацтво імпортних дорогих тканин. Ця вишивка є не лише найунікальнішою, а й найдавнішою у збірці Івана Гончара.

Найстарішим музейним експонатом з вишивкою можна вважати рушник із Полтавщини II половини XVIII століття. Він вишитий рушниковим заповненням, яке називається «просо», червоними та синіми нитками на домотканому полотні. Така вишивка вимагає дуже ретельного виконання, вишивальні стібки мають довжину всього лиш на дві нитки полотна, вишивка виходить легкою, напівпрозорою.

 

 

Рідкісні техніки вишивки 

Техніка “кручений гуцульський шов”
У колекції музею є сорочка з села Вербовець на Гуцульщині. Увесь рукав густо зашитий маленькими спіральками синього і червоного кольорів. Кількість стібків на такому рукаві сягає десятків тисяч, іноді навіть важко порахувати. Аби вишити таку сорочку, потрібно було близько чотирьох місяців роботи. Дівчата починали її шити на самому початку зими і намагалися, аби до Великодня вона була готова.

 

Жіноча сорочка. Івано-Франківська область, Косівський район, с. Вербовець І половина ХХст.

 

Техніка «довбане»
Зразок цієї вишивки – сорочка із села Шевченкове Снятинського району, це етнографічний регіон Покуття. Сорочки, вишиті такою технікою, побутували власне на Покутті і називалися «довбана сорочка». Ця техніка досить кропітка. Наприклад, елемент восьмикутної зірки обшивається малесенькими дірочками. Щоби виконати цю дірочку необхідно 20 разів зробити стібок майже на одному місці. Щоби обшити зірку треба було зробити близько 60 таких довбаних виколювань. Ці сорочки з Покуття зазвичай вишивали білими нитками на білому полотні, і краса всього орнаменту проглядалася саме в ажурі оцих дірочок.

 

Жіноча сорочка. Івано-Франківська область, Калуський район (колишній Снятинський), с. Шевченкове початок ХХст.

 

Техніка «перловий шов»
Це вишивка шовковими нитками різних кольорів. Такі сорочки були зібрані Іваном Гончарем у 1970-х роках у кількох селах Заліщицького району. Дівчина вишивала собі і своєму нареченому такі сорочки до весілля, а протягом життя вони могли одягати їх хіба кілька разів на окремі великі свята і старалися зберегти їх собі на смерть.

 

Чоловіча сорочка. Тернопільська область, Чортківський район (колишній Заліщицький), с. Шутроминці, початок ХХст.

 

Заходьте в гості в музей і до нас сайт школи. Завантажуйте схеми вишивки і вишивайте в радість! Відроджуйте традиції та творіть красу!