Останнім часом помічаємо тривожну тенденцію використання автентичних речей як матеріалу для рукоділля та стилізації сучасного одягу. У сучасних дизайнерів та майстринь мало розуміння того, що саме потрапляє до їх рук, і що вони ріжуть для виготовлення власного «стильного» одягу. Спробую у цьому дописі розповісти про неприпустимість таких дій і можливо розвію деякі міфи.
• НЕ МАТЕРІАЛ ДЛЯ РУКОДІЛЛЯ
Зразки автентичної вишивки та ткацтва — це невідновлюваний матеріал! Вишитих сорочок насправді не існує так багато, щоб можна було їх різати і обрізками оформлювати сукні, чи навіть взуття (а є і такі приклади). Якщо вишита сорочка чи ткана крайка пошкоджені, зношені, це не означає, що її треба перетворити на декор до чогось. Необхідно зберігати ці речі у первісному вигляді і відтворювати нові зразки на основі збережених, для збереження таких речей існує мережа музеїв. Якщо наше покоління буде такими темпами різати сорочки і доношувати їх, то ми не зможемо передати нічого у спадок своїм дітям!
• НЕ ПРОДОВЖУЄМО ЖИТТЯ, А ЗНИЩУЄМО
Існує думка, що використавши старовинні елементи вишивки ми продовжуємо їй життя. Це міф!
Ріжучи старі сорочки і рушники ми їх знищуємо, руйнуємо композиційні моделі цих речей, часто створюючи комічні композиції, як до прикладу рукава з вишитого рушника.
Щоб продовжити життя наприклад вишитого рукава бабиної сорочки, треба по такому зразку вишити нову сорочку, чи використати орнаменти у вишиванні, вибійці, ткацтві вже нового одягу. Якщо ви самі не вмієте перебирати орнаменти, беріть готову схему вишивки. Якщо ви не вмієте вишивати, тут на сайті є майстер-класи щоб навчитись.
• ВІНТАЖ ЧИ РАГУЛІЗМ?
Вінтажний стиль, етно-стиль, все більше набуває популярності, існують тематичні вечірки, концерти, фестивалі де бажаним є дрес-код у етно-стилі. І це безперечно добре, бо такі події роблять традиційну культуру ближчою до сучасного життя. Але, не беручи того навіть до уваги, люди часто докладають рук до знищення цієї ж традиційної культури. Майстри, що використовують ткані килими для костюмів, кролевецькі рушники для оздоблення суконь, порізані сорочки для прикрашання взуття, чи одягу різних видів, прививають рагулізм широким верствам населення. Нівелюючи важливість матеріальної культурної спадщини, перетворюючи її на товар, на вторсировину. Тому, формуючи свої тематичні образи, думайте, чи не знищили ви при цьому якийсь потенційний музейний експонат.
• ВСЬОМУ СВІЙ ЧАС ТА МІСЦЕ
Як би того нам не хотілося, але річ яка була виготовлена сто років тому протягом цих років існування піддається впливу як часу, так і навколишнього середовища. Порізана автентична сорочка чи рушник за кілька сезонів носіння втратить вишиті елементи, повиплутуються нитки, виперуться кольори. Тому єдиним адекватним варіантом є відшивання фрагментів вишивки із автентичних зразків для декорування одягу чи інтер’єру.
Усьому своє місце, і це правда, розрізаний рушник не може бути фартухом, бо це рушник, та сама історія і з рукавами. Якщо вже відбувається загравання з традиційними строями, то варто брати до уваги і особливості кроїв, моделей, розміщення елементів декору на одязі. Це про доречність експериментів — чи доречно спробувати носити бюстгальтер в якості шапки?
