Певно, в кожного, хто вміє вишивати хоч трошки, є таємна “на потім” полиця в шафі чи коробка під ліжком. І там купа відрізів тканин, різного метражу, з різними характеристиками, з різною історією:

•      •  щось ще від мами, що шила вона і не дошила;
•      •  щось куплено десь, вже не пам’ятається де і коли;
•      •  хороший відріз невідомо звідки;
•      •  замале;
•      •  завелике;
•      •  куплено на конкретну сорочку, але так довго лежить, що вже тричі змінилися вподобання;
•      •  щось почалося, але так і не закінчилося
•      •  і т.д. і т.п.

Знайома історія, еге ж? Направду, мені здається, тільки майстрині високого класу купляють те, що потрібно і одразу його використовують, бо ж постійно вишивають і полотно у них не залежується. Я ж довго думаю, довго вагаюся і часто, передивившись всі тканини, сумно зітхаю і запихаю то все назад, бо нема розуміння, що ж з тим всім робити далі.

В кінці літа львівська Майстерня Магди Дзвін оголосила про набір на курс “Уставкова сорочка для початківців” і я вирішила, що це знак, щоб таки використати щось зі своїх запасів. Я собі поставила за мету вишити сорочку на тому, що є, тим, що є, за зразком старовинної. А були у мене чотири відрізи льону і литовський льон для вишивання чорного, червоного і молочного кольору. Тож постало питання, хто з ким поєднається. 

Ось такі у мене були тканини (це все льон):

1. Біла, дуже тоненька, м’яка, світиться, думаю, краще на намітку:

2. Молочного кольору, трошки цупкіша за попередню.

3. Ще одна молочного кольору, дуже цупка:

4. Біла, найбільш однорідна тканина з усіх:

Ось так виглядають всі тканини разом:

На жаль, ні назви тканин ні їх складу у мене не збереглося. Порадившись з Анною Рогатинською і обмацавши разом всі тканини, вирішили зупинитися на 4-му варіанті.

Нитки (всі льон), які маю для вишивки, всі разом:

і ближче

Всі вони слабокручені, місцями неоднорідні, червона і чорна складаються з трьох, а біла з двох ниток. Вирішила, що білою ниткою зшиватиму сорочку, вона в тон тканини і міцна.

Наступний крок - вибір техніки вишивки, яка би пасувала до тканини і яку можна було би виконувати льоном. Перше, що хотілося - пряма лиштва. Але, зробивши неповний елемент білою ниткою, я зрозуміла, що нічого не вийде - стібки лягають надто близько один до одного, накладаються на наступні нитки полотна, легко зробити помилку. І я відмовилася від цього. Відповідно, відкинула з десяток сорочок, які мені подобалися як приклад.

Як вишивати такою технікою, детально описано в майстер-класі Лиштва або пряма лічильна гладь

Коса гладь дала кращий результат:

Але, оскільки тканина нерівномірна, то вишиті елементи трохи витягнуті по вертикалі. То ж я почала шукати приклад, де би це не так кидалося в очі. Найкращим зразком виявилася сорочка з Сумщини, з колекції Відкрита скриня. 

Відшивши ромб болгарським хрестиком і штапівкою, зрозуміла, що це оптимальне поєднання технік для мене на цій тканині. 

Мені сподобалося, на цьому і зупинилася. Єдине що, виявилося, що чорний льон ворситься при вишиванні, і довгу нитку, заправляти не вдасться. Тому довелося брати короткі відрізки (півтора ліктя) і вощити нитку. Справа пішла краще.

Частина першої відшитої уставки виглядає ось так:

Діліться, як ви чините - вишиваєте з запасів чи купуєте матеріали виключну під нову роботу?  А про мою вишивку далі буде :)