Дякуємо Навчальному центр Мастак за дозвіл поширити допис з їх офіційної facebook сторінки про яворівські кабати та за надані фото. Допис підготували Lyudmila Yanyuk та Natalya Kosyk за матеріалами книги «Яворівська земля», 1984р., Василь Лев, Володимир Барагура, Нью Йорк-Париж-Сидней-Торонто. Вдячні щиро, що поділились своїми дослідженнями!

 

Цілий Яворівський повіт визначався типовістю народного саморобного одягу з деякими різницями в одягових деталях, що характеризували окремішні риси кожного села. Вони, зазвичай, були невеликі, але надавали кожному селу своєрідний характер.

 

 

 

Поверх сорочки одягали кабат. Це полотняна блюзка, коротка, немов камізелька, зовсім простого крою, але вишуканого. Деколи у жінок кабат був трошки довший, вшитий до стану, з клинцями внизу по боках. Кабат шили так: цілий кусник полотна складений удвоє, немов мішок, витинають з обох боків так, що вгорі лишаються коротенькі рукави. До них пришивають решту рукава. Спереду кабат застібається на 1 ряд ґудзиків, звичайно, малих, скляних. Комірець вузький, стоячий. Чоловічий кабат нічим не різнився від жіночого, простого, не припасованого до стану, не мав тільки стегнованих пазух.

 

 

 

 

 

Не можна не звернути увагу на прекрасне вишиття кабатів. У першій половині ХІХ ст. вживали до вишивання тільки білу і сіру лляну нитку, її часто натирали воском за спеціальним приписом. З часом почали вживати вовняні нитки ручного прядіння — чорні і червоні. А коли з’явились фабричні нитки, то кольорова гама збільшилась.

 

 

 

Для вишиття користовувалися «яворівкою»: штапівка, ланцюжки, пряме та косе настилування, гарт. Збільшилася орнаментика: сонечка, кружечки, віконця, ромби, звізди, розетки, ружі, квіти. Пізніше були нові мотиви: (хвиляста) дорога, гільця, китиці, ялиночки.

 

 

 

У ХХ столітті кабат змінився. Його шили з купного матеріялу, темносинього, чорного або вишневого. Відповідно до того змінилася вишивка. У тому часі вишивали гаптом, бо були в продажу купні, різнокольорові нитки.

 

 

Отже, спереду на полах кабата ішла дворядова вишита смуга з квітів, яка на краях заверталась на боки. Ця квітчаста смуга складалась із квітів, гілок і пуп'янів, що йшли двома рядами, а коли одним рядом, тоді були обведені стебнівкою й зубчиками.

 

Ззаду ця смуга зводилась до малого ряду квітчастої вишивки. Такою самою смугою був унизу обведений рукав. Таким чином поєднали давню традицію, яка побутувала, тобто стрічкові візерунки з квітковими орнаментами, виконаними гаптом.

 

 

При прикрашанні кабатів  також використовували шов Скаканка та Гусячі лапки.  Також, у нас є відкритий майстер-клас як вишивати зірку на гуцульському кептарі, деталі тут.  Вважаємо, що ці прості техніки органічно доповнять сучасний одяг. Спробуєте?