Радію, що музеї починають ділитись своїми скарбницями з широким загалом. Далі допис і фото з офіційної сторінки Чернівецький обласний краєзнавчий музей / Chernivtsi Regional Museum

У минулому процес створення українського національного одягу передбачав багато складних етапів. Першим кроком було - посіяти льон і коноплі, оскільки сорочки вишивали на лляному та конопляному полотні.Сорочка була водночас і верхнім, і спіднім вбранням. Без вишитого строю годі уявити українські свята.

Процес виготовлення полотна починався від рослини на полі, яку селяни вирощували власноруч. Згодом вибирали, вимочували, вибілювали обробляли на терлиці, вичісували гребенем, дергівкою та ткали полотно. Оскільки процес виготовлення полотна дуже трудомісткий, то до тканини ставилися економно - кроїли сорочки так, щоби не втратити ні клаптика.

З початку ХХ сторіччя стали виготовляти бамбак - для цієї тканини використовували частково конопляні нитки, а частково бавовняні (приміром, основа з бавовняних ниток, а підткання - з конопляних), або повністю тканину ткали з купованих бавовняних ниток, тоді тканину вже не так економили і у моду ввійшли пишні рукави.
Нитки фарбували чи вибілювали господині самостійно - або ті самі, з яких ткали полотно, або вовняні - з вовни овець. Коричневий відтінок ниткам давав настій дубової кори, а червоний отримували з комах - для цього збирали червець, варили його і, коли личинки віддавали колір, отримували чудову фарбу - кармін, в яку опускали нитки для фарбування. Кармін - це червона фарба яка не линяє, її виробництво в минулому було по всій території України. Чорний колір отримували з багато разів виварених шишок вільхи.

Техніки вишивки: колодочки, штапівка (стебнівка). Тип крою сорочки - тунікоподібний.

Верхня частина сорочки мала назву «станок», а нижня – «підточка». Залежно від цього сорочки поділялися на «додільні» і до «підточки», які мали в поясі поперечний шов. Найбільш поширеним способом прикрашання сорочок була вишивка - гладдю (лиштва, качалочка), низинкою (вишивають з виворітного боку полотна), верхоплут (настеляють стібки основи, а зверху обплутує нитка), особливо популярним у ХХ ст. став хрестик. У рівнинній зоні Буковини переважали узори рослинного, а гірській - геометричного орнаментів. Серед традиційних геометричних мотивів набув поширення ромб з гачком, який у давніх слов’ян означав плодючість.