Про правдиву історію виникнення цієї вишивки, напевно, сучасники вже не дізнаються. Хтось каже про Персію до н.е. хтось про Алтай, хтось про середньовіччя. Хочу поділитись з вами своїм невеличким дослідженням, яке розпочалося із допису на сторінці Prekrasa Studio facebook. Від моменту опублікування поста в фейсбук я перечитала біля 200 коментарів, повертаюсь до них знову і знову. У них скільки тепла і отого, рідного. Дякую кожному, хто поділився інформацією, виношу частину коментарів сюди.

 

Отже, в минулому столітті ця техніка вишивки була досить поширена в США, Великобританії, Німеччині і в Радянському Союзі. Те, що вона була широко відома і на наших теренах, ще раз підкреслює, що українська вишивка навіть при закритому тоталітарному режимі розвивалася в загальній системі світової і займає в ній гідне місце.

 

Фото з фейсбук сторінки Олександра Герасимова. Килим с. Войниха, Лубенський район, Полтавська область вишитий   у 1970-80 х роках

 

Чому ця техніка вишивки стала такою популярною саме в минулому столітті? Я не зустріла досліджень. Можливо, тому, що з'явились голки, можливо тому, що був страшенний дифіцит на товари широкого вжитку... але дифіцит був у нас, а вишивали і в благополучних країнах. Можливо, коли гостарбайтери, полонені і жінки-військові повертались додому після другої світової війни, привозили її з собою з Німеччини. Бо моя бабуся Нагернюк Антоніна Степанівка повернулась звідти, з м.Крефельда з кольоровими пучками муліне. Можливо, тому, що це було щось нове, доступне, просте у виконанні та красиве, і кожний міг проявити свій творчий потенціал. Можливо, ви знаєте відповідь?

 

Відкриттям для мене стало, що з назвами технік вишивки у світі, як і в нас - варіативність. Англійською її називають: punch needle embroidery, needle punching, needle punch work, punch needle work, punch work.

 

Українською зустріла такі назви: вибійка, вибивати, вибивання, штопати, штрикати, килимова вишивки, килимова гладь, набивна гладь.

 

Вона була поширена по всій Україні. Для мене це теж стало відкриттям! Нижче в коментарях ви познайомитесь з вишиваною географією. Не забута ця техніка і сьогодні. Вишивають її як у нас, так і по світу.

 

Про килимову вишивку в ХХст. в Україні я почну розповідати з вишивки моєї мами, Петренко Валентини Герасимівни, яка познайомилась з нею в 1976 -78рр. смт.Катеринопіль на Черкащині. Саме тоді побачила, як хтось вишивав, і вона зацікавилася та перейняла.  На фото ви бачите дивом вцілілий шматок маминого вишиття.

 

  фото Ольга Нарбут

 

Мама розповідає: вишивали голкою яку робили з голки від крапельниці а краще з ветиринарної, їх тоді  2-3 види було. Потрібно брати таку товстеньку, щоб в середину можна заправити нитку. У голці просверлювали додаткову дирочку, а щоб голку зручніше тримати в руках, намотували зверху на пластик ізолєнту або прилаштовували в коркову пробку чи шкільну гумку (витирачки) або замість стержня кулькової ручки.

 

Olga Ludewig:  "Базарний несмак!" (До сортименту ще слід би додати гіпсового "котика-копілку"). Так казала моя мама. ...І у вишивці теж є своя " шароварщина" - цигани продавали на базарі дешеві малюнки на дешевій бязі та оті голки, а невибагливі люди купували той кітч і прикрашали своє житло... а ще продавалось на базарах"килими" - на байковій найдешевшій ковдрі по трафарету цигани малювали олійною смердючою фарбою "ружі та оленів"- і люди у повоєнні роки то купували і вішали на стіни замість полтавських чи глинянських килимів.... 

 

Марія Панасюк:  Тернопілля, Козівський район. У нас так і говорили, що вишивають циганською голкою.

 

Лидия Паламаренко Паламаренко: Ця техніка називається "набивна гладь" Голка спеціальна з петлею, щоб нитку з виворітноі сторони витягати. А зістригати петлі,то вже на розсуд вишивальниці, петлями теж красиво. Брусилів, Житомирська обл... Моя мама знала цю техніку у післявоєнні роки, п'ятидесяті. А  я вишиваю з п'яти років і добре пам'ятаю великі букети бузку "набивною гладдю",  традиційна українська вишивка.

 

Ольга Миронюк:  Було голок багато, але знайшла одну. Їх обмотували тканиною, щоб зручніше було тримати і резинка не ковзала. А дірочку у ветеринарній голці пробивав годинниковий майстер - у нього був необхідний інструмент. Шили тороченими нитками( дитячий одяг, колготки, старі кофти), муліне, ірис - що могли дістати... А ще такою технікою вишивали штори, скатерки, рушники, наволочки - хто що хотів.

 

  фото Ольга Миронюк

 

Як правило, вишивали інтер'єрні речі: килими, штори, наволочки, підзорники, картини, серветки. Збереглись рушники і весільні хусточки, нафрамниці.  Пізніше, кінець минулого століття і наш час  - почали оздоблювати одяг.  Візерунки малювали самі чи змальовували в когось, переводили через копірку. Або ж купували  жакардові покривали і вишивали по готовому візерунку, самостійно підбираючи кольори.  Для вишивки полотно добре натягували на п'яльцях, рідко  вишивали на коліні, для великих робіт робили спеціальні рами. 

 

anna_baku: В нашій п'ятиповерхівці жила одинока старенька жінка, удова, ветеран війни, звали ми її баба Маня. Вона в такій техніці робила килими -- на чорному, або темно-синьому, тлі великі й яскраві рожеві та червоні ружі, із зеленим пишним листям. Дуже виразні та контрастні. Але я була малою дитиною й не розуміла, якою вправною майстринею була та баба Маня. Вона мене запрошувала --- приходь, я й тебе навчу, але я не пішла, і тепер тільки у спогадах ті чудові килими. Бо старенька не мала дітей, ні іншої рідні, бо в війну всіх повбивало. І куди поділися всі ті роботи після її смерті навіть не уявляю. Запорізька область, місто Токмак

 

Lesia Shevchenko:  Я такі вишивала у Сімферополі у 1987 р. . Продавалася голка з пяльцями на базарі з інструкцією, то було виробництво якогось кооперативу. Я спробувала і мені сподобалось, це легко.

 

   фото Ольга Стрельцова

 

Елена Вакарь:  Мои мама, папа и бабушка приехали с Дальнего Востока в Донецк году в 1965. Все свое детство помню, как бабушка вязала коврики. А вот такие пушистые ковры начала делать, начиная с 1974 года плюс- минус. Сделала себе иглу, вырезала лекала узоров, насобирала клубки ниток, перевела на покрывало ручкой узоры и начала выбивать. Я помню эти часы, дни, когда бабушка сидела на маленькой скамеечке, а под ее руками расцветали пушистые узоры))) Первый ковер был невыразимо прекрасен, хоть и не четко прорисован. Цветы на нем были разбросаны по синему-синему полю. Пушистые петельки -это красота красотущая))) Второй ковер она делала тоже на синем фоне, но более разбавленном голубым. И ковер был аккуратным, и розовые розы на нем были с четкими краями, но первый ковер, пестрый, как настоящая поляна, моя любовь навеки) Изнанку бабушка промазала клеем и приклеила марлю, чтобы петельки не распускались. Эти ковры висели на стенах ее домика и служили долгие годы ей, а после ее смерти моим родителям, а потом мне. В последние годы перед 2014 ковры постелили на пол в домике, и это было так здорово. Лежать на них) Никогда не забуду... Я тоже делала маленькие коврики, накидки на стулья, картины, но делала это давным давно. Мечтаю снова взять иглу в руки)

 

Люда Коваленко:  Вишивали картини і коври на стіни і на підлогу . Дуже майстерно ! Бондаренко Іван Карпович і Ганна Андріївна . Місто Канів .Бачила на власні очі. 1990 -1996 роки .

 

   фото Ольга Стрельцова

 

Наталья Бородина:  Моя мама теж "вибивала" килимок. Ще й мені показувала, як це робити. Донецька обл. 80-ті роки.

 

Надія Новак:  Мама вишивала і я пробувала , десь в 70-ті роки. Сіверщина, як називали не пам'ятаю. Але вишивки такої в селі було багато.

try_kozy:  моє дитинство пройшло в селі Пасічна Старосинявського району, Хмельницькоі області. На початку 80-х в нашому селі вибивали такою саморобною голкою всі, навіть чоловіки! 

 

a_anatoliivna: Моя бабуся робила такі килими. Сама пам‘ятаю цей процес бо і мені показувала. То справді щось неймовірне. Я лише не знала назву техніки. Черкаська область, Золотоніський район, село Кропивна.

 

iuliia_baranko: Років 30 тому бачила у селі на Київщині (Переяслав-Хмельницький район, село Горбані). Подружка моєї покійної бабусі вишивала таким методом килими. Як зараз пам'ятаю, що вона використовувала голку для ін'єкцій ВРХ і шерстяні нитки. Мене тоді здивувало, як швидко у неї рухались руки залишаючи за собою яскравий слід. Шкода, що була надто маленькою, щоб перейняти її техніку.

 

olyanatka: Моя бабуся, вийшовши на пенсію вишивала маленькі килимки на мішковині. Голки в неї були повністю металеві, дід десь їй купував. Локація-Черкаська обл. Чорнобаївщина, на межі з Полтавщиною. Власне, до 1953 року район і був Полтавщиною)

 

Наталья Шик:  Моя сусідка вибила цілий такий килим, великий... Якось я його побачила, коли вона його надвір винесла, провітрити. Але мені не сподобався, бо був заяскравий і наляпистий. (90-і роки, Вінниччина)

 

Рушники з музею «Старе село» - перший сільський музей архітектури та побуту в Закарпатській області. На його території відтворено село стародавньої Верховини.

 

   фото Ольга Стрельцова

 

фото Ольга Стрельцова

 

Оксана Яцюк:  З дитинства пам"ятаю, рік десь 1974 - вже не вишивали так в нашій хаті, але картини були вишиті і голка валялась в шуфляді Мабуть, в 60-ті вже то було поширене. Вінницька область.

 

Оля Копит: В нас є ще вдома десь такі картини, здається одна з бузком, а інша з якимись квітами. Обидві на чорному фоні вишиті. Як називається не знаю, вишиті десь приблизно в 1965-1975 роках.Тернопільська обл. Теребовлянський район.

 

Натали Токаренко:  Київ, Деміївка. Моя бабуся наволочки вишивала. Петельки не залишала, зрізала. Декілька наволочок збереглися досі. 

 

Марія Кіщак:  Львівщина,а в нас є картини десь сімдесятих років. Робила мама. Техніка таж та називали- штопати. І по сьогоднішній день висять на стіні.

 

Тетяна Сурган:  Бабуся так вишивала. Сама з Миропілля (Сумська область, недалечко від кордону). Не пам'ятаю як називала, здається вибійка. Навіть її голки десь залишилися, як цікавить, можу пошукати і зробити фото. Цілі килими такі робила.

 

Любов Несторович:  В нас,  с.Козівка Козівського рн, Тернопільської області. В Монастириському районі с.Дубенки, Велеснів... Повсюдно на наших теренах так шили.
Свекруха була 1947 р.н. Вишивала в молодості. Марія Хомінець...  Моя сусідка родом з Теребовлянського рн, вислана, вийшла заміж за сусіда теж засланого, в сибірах і повернулася в Україну, теж вишивала так там. Вона тридцятих років народження. Вже , на жаль, померла.

 

  фото з  фейсбук сторінки  Елена Ароматныетравы Мешкова

 

Oksana Zavadenko:  Я з дитинства пам'ятаю в нас вдома. Тернопіль. Хоча бабцину родину переселили в 1947 році з-під польського кордону в с.Денисів Козівського р-ну. Хоча не пам'ятаю, щоб я бачила, як це вишивали.

 

Halyna Lukianets:  Є в нас у Харківськіій області відома травниця, дослідниця Елена Ароматныетравы Мешкова, яка живе у с.Токарівка Дворічанського району. Так вона провела там ціле дослідження про ці килимки і відфотографувала чимало екземплярів. 

 

Мария Головатая:  В нас на Тернопільщині с.Глинна Козівського району теж так вишивали,переважно картинки: котики, квіти, 70 роки минулого ст.

 

  фото з  фейсбук сторінки  Елена Ароматныетравы Мешкова 

 

Наталія Чайка:  Вибиті коври були дуже модні на початку вісімдесятих на Полтавщині( Лохвицький, Чорнухинський район). В залі їх не вішали, але для столової килими з трояндами були самий раз. Я малою спостерігала, як це господині робили. Клопітка праця при дифіциті ниток. Одяг з якого виросли діти, розпускався і ним вибивали. Йшло все в килим. Дуже гарний був у Ляшко Галини Вікторівни з селеща Чорнухи.

 

Зоряна Куліш:  В мені дідо вишивав 60- роках Львівська область Радехівський р-н с.Опліцько. Шкода що я його не тачила,щоб він передав мені свій талант.

 

Irina Skarban:  Мені бабуся подарувала два килимка в цій техніці, називали її коврова вишивка. Користуюся ними й досі.  Дніпропетровська область. 

 

 

  фото з  фейсбук сторінки  Елена Ароматныетравы Мешкова 

 

Ірина Микитеєк : В дитинстві бачила на Буковині, бабка вишивала шторки на вікна, гарні грона винограду. Чернівецька обл. Кіцманський р-н. С. Шишківці.

 

Вікторія Тишнюк:  Тітка вибивала килим,десь у 80-х роках.Київщина, Миронівський район. Дуже добре пам'ятаю великі ,яскраві троянди

 

Галя Мельник:  Я в 90-х теж любила, цим бавитись. Мала спеціальні три голочки різного розміру для різних ниток. Івано-Франківська обл., Коломийський р-н.

 

Елена Колодич:  Тітка мого чоловіка прикрасила стіни килимами 1,5*2м в чотирьох кімнатах. Пейзажні сюжети з оленями, або рибалки. Херсон. 1990.

 

Татьяна Бондаренко: У мене є такий килим. Сама вибивала. І голку робили самі.А нитки " Дарничанка". Дуже гарні килими .Ось такий у мами на стіні висить. Сестра вибивала. 

 

  фото Татьяна Бондаренко

 

Оля Сова:  У мене лежить старенька головка від баба. Як була мала вишивала і получалось дуже гарно. А от хотіла недавно спробувати вишивати і не виходить, нитка втікає назад. В чому причина? Підкажіть, будь ласка.

 

Галя Мельник:  Оля Сова,  Мабуть нитка по товщині не підходить до тканини або голка затонка, або загруба. Я на скільки пам’ятаю то дуже важливо підібрати по товщині все. Спробуйте на різних тканинах!

 

Elena Liubicheva:  Когда то моя мама привозила с западной Украины огромные выбитые ковры. Она покупала их в каком то селе. Они были необычайно красивые. А позже в Волновахском районе, Донецкой области,в селе Калинино такие выбитые ковры и картины видела у Савченко Любови Ивановны. Она сама их вышивала. К сожалению ее уже нет, но ее дочка, я думаю все сохранила... Мама привозила в 1984-1985, а в селе Калинино я жила и видела в 1988 году и эта женщина вышивала, где то до 2009 года

 

Світлана Мидинська:  Я ще і зараз вишиваю. Мама вишивала. Бабуся навіть килими вишивала. А вишивка така прийшла к наш дім у вісьмидесятих із Катеринопільського р-н, Черкаської обл.

 

Анічка Фартушинська:  Інтерпретація Борщівської сорочки. Автор ідеї і виконавець вишивки Щербань Галина і Ярослава. Художник Фартушинський Петро.( Село Ошихліби, Кіцманського району, Чернівецької області). На буковині також цю техніку ("французький вузол") називають "вибивка". Нею вишивали сорочки, але кольорові. Мені шкода, що немаю фотографій. В своєму селі це відродили Щербані.

 

  фото Анічка Фартушинська

 

Ольга Миронюк:  Черкащина, Маньківський р-н, Буки...80-і роки. Мама килим вибивала. Тато спеціального столика-п'яльця зробив. Вибивали всією сім'єю) До чорної шерстяної тканини підшивали простирадло, на яке наносили малюнок. Це був виворіт, по ньому і вибивали. На лиці були петельки. Дехто стриг, щоб однакової довжини нитки були. А ми на голку надягали шматочок звичайної шкільної гумки(стирачки), щоб відрегулювати довжину. А ще мама вишила була жилетку у цій же техніці.

 

   фото Ольга Миронюк

 

Техніка вишивки досить проста, зараз   навіть є спеціальні  набори для дитячої вишивки. Голкою вишивають з вивороту, ніби роблячи строчку,  як швейною машинкою, повторюючи контури візерунку та заповнюючи його. З лиця утворюються петельки. Часто петлі залишають  як є, інколи їх підстригають  і тоді вишивка набуває  ще більшої схожості з килимом. Щоб петельки не висипались виворіт килима змащували клеєм ПВА, зараз є спеціальні текстильні.

 

Сьогодні майстрині сміливо експерементують з  висотою  петель, кольорами, візерунками. Вишивають з лиця і з вивороту, поєднують з  іншими техніками  вишивки. Сучасна  різноманітність матеріалів, вражаючий асортимент  -  дає широке поле для творчості. 

 

Ми написали  спільну  історію  килимової вишивки України минулого століття. Дякую всім хто долучився до її творення, хто поділився  спогадами і фото. В коментарях добавляйте свої. Це частина нашої рукотворної спадщини яку ми ще в змозі зберегти, хоча б в пам'яті.

 

При поширенні  допису  активний лінк на https://www.prekrasastudio.com  є обов'язковим.