Цей спільний допис розпочався з фото вишивки  сучасної майстрині і дослідниці Юлії Гончарової, м.Рівне  на фейсбук сторінці Prekrasa Studio. На фото саме та сорочка:

 

Фото вишивки Юлія Гончарова

 

Далі, з дозволу,  публікую  лист  який отримала  від Тані Дяків Оніл/ Tania Diakiw O'Neill авторки книги "Українські Стіби • Ukrainian Embroidery Techniques" 1984р. виданої в США. І візерунок ближче, вишивка  Юліії Гончарової, бо саме він є героєм цього допису :

 

Фото вишивки Юлія Гончарова

 

 

Пані Олю, вячна Вам за таку  позитивну відповідь.

Дозвольте трошки оповісти дещо про те, що торкається того першого Поліського взору, якого Ви показали в ‘подачі’ у ФБ.  Взір на ній,  будучи поштовхом мені дрібку написати Вам якраз про цей взір, який так дуже споріднений із тим узором, якого Ви подали. 

 

  Я зразу побачила сильну ‘родинну’ подібніст того взора, якого я ще білш 25р тому бачила в однеї знайомої.  Вона звалась Ірина Б., була з Полтавського роду, і зберегла дві ‘реліквії’ вишитих речей - її маминого зберігання.  Одна – рушник із геометричним узором вирізуванням, а друга – наволочка на ‘ясік’/подушечку, якими люди прикрашали канапи  в прийомних кімнатах наших домів чи мешкань в Америці.

 

Фото з архівів Тані Дяків Оніл/Tania Diakiw O'Neill

 

 Взір наволочки, після так-багато літ був вже дуже зторганий, коли я пізналася із Іреною й вона показала мені цю вишивку.  Взір мене зацікавив, Ірена мені дозволила зробити знимку, розписати на схему (на кратковім) і сказала мені дуже мало й нічого значного про цей взір.  Маючи цю вишивку в руках, я записала її взір на кратковім папері. Як можна побачити, я записала ледви дрібку більше чим чверть повного взора.

 

Фото з архівів Тані Дяків Оніл/Tania Diakiw O'Neill

 

Взір основно вишитий пр’ямим числиним настилом (лиштвою), із малим вжиттам хрестиків, й без вирізування (чи-то ‘різзю’.)  Вишитий  червоними, чорними й білими нитками на легко-сірім полотні, оформлений як на подушечку, цей взір переведений з рукава жіночої сорочки, але це не орегінальний рукав сорочки перероблений на наволочку.  Щодо ужиття мотива розкиданого по боках середного пасма на цій наволочці, хочу висловити мою думку, що тії ‘одскоки’ (киданці) із центральних мотивів, вишиті по боках пасма взора, мені представляють певну ‘моду’, яка побутувала між міщанками в західній Україні в часах між “світовими війнами”, а не просте копіювання народної традиції.

 

 Досліджуючи його пізніше, я зрозуміла, що це взір типовий не Полтавщині, а класичний для Полісся, ймовірно Рівненського району. Моя знайома цего незнала, а лише сказала мені, що це був дарунок їй матері від доброї маминої знайомої, вишите ще в Україні (й то перед 1939р.)

 

   Фото старовинної сорочки з фейсбук сторінки  Регіна-Тереза Фіалка

 

Ось і все, але може ще такий сумний пост-скриптум:  Около 2-3 роки перед її передчасною смерю, Пані Ірина і я принагідно спіткалися, вже тоді небачившися копу літ. Вона мені тоді зказала, що передала цю наволочку до когось в Україні, хто мавби “вміти” відшити цей взір. Після року, ми знов стрінулись, і на мій запит, як-там із тою вишивкою, пані Ірина відповіла, що нічого невийшло, бо з України сказали, що незнали як на цім дочислитися й немогли відшити (!!)

 

Фото старовинної жіночої сорочки Сарнецький р-н., Рівненська обл. з фейсбук сторінки Бабусина сорочка

 

На жаль, в п.Ірини була дуже занята увага іншими турботами, а в той час небуло мені можливо знайти чи й дістати відповідне полотно (ні краскою, ні числом ниток до ‘цаля’ (чи см.)), то небуло мені можливо розвинути цю розмову дальше. До 1-2 років після, пані Ірина померла. ЇЇ доньки шанують її память і дорожать цими її двома вишитими ‘реліквіями’; але про вишивку ні про традиції чи регіональні властивості вишивок, мало хто взагалі в “Aмериці” щось знає. Незалежно, таки є дехто на цім континенті – люди які пішли на серйозні студії музейництва й етноґрафії, спецефічно вивчаючи власне Українську матер’яльну й традиційну культуру, навід звідсі переїхавши і бравши вищі студії в Европейських Університетх по цім факультеті.  Хочу сказати, що я не між ними, я лиш ентузіяст, ученик і (колись) аматор-дослідник Української вишивки і її традицій.

 

 Дякую Вам, пані Олю, що прочитали ці мої слова до цего закінчення.

 

Фото старовинної жіночої сорочки Сарнецький р-н., Рівненська обл. з фейсбук сторінки Бабусина сорочка

 

Радію Вашими здійсненнями вагомих, дуже потрібних й прекрасно приготовлених старань вчити, помогти охочим зрозуміти, вивчати й присвоїти знання про Українску традиційну вишивку у всяких її видах й побуті, щоб любов до неї тай знання про її традиційні форми незавмерли.

 

 Таня Дяків Оніл  /  Tania Diakiw O'Neill

  18.VI.'20  @ 23:40 GMT

 

   Фото Юлія Гончарова

 

…

Чому в заголовці я написала про три країни? Бо візерунок з Рівненського  Полісся, Україна. Всі ми, три авторки цього допису є українками. Пані Таня живе та  досліджує вишивку США  а пані Юлія першопочатково побачила цей взір саме в книжці "Гафти Поліські і Волинські" ( Краків, видання 1934 року). Фото сторінки книги вище. Сорочка з села Цепцевичі, тепер Сарненський район. Для мене велике задоволення, впродовж цього допису, розглядати сучасну вишивку і вишивку минулого століття, порівнювати візерунки і використані техніки, спостерігати  як він мандрував з жіночої сорочки на наволочку і назад, на жіночу сорочку. Це неймовірно!

 

 Дякую вам  пані Таня Дяків Оніл, Юлія Гончарова  за можливість опублікувати цей допис і за вашу велику працю по збереженню традиційної української вишивки.