Якщо до сорочок існує любов з першого погляду – то це була саме вона!

     

 

Її попросили поремонтувати, бо  де-не-де вовна  не пережила випробування часом. Сорочка мені настільки припала до душі, що відразу ж попросила дозволу відшити її репліку. На щастя, власниця погодилася.

 

 

      Відразу почала пошуки ниток потрібної якості та кольорів. З цим мені допомогла подруга в Києві, бо у Львові на той момент не було потрібної палітри. Вона терпляче слухала мої прохання, вмикалася у відеоконференцію, разом з продавцем підбирала відтінки, вибирала потрібні. Щоб знайти потрібний бордовий, перебрали більше двадцяти мотків. І все одно трошечки не вгадали ☺

 

 

       Полотно хотіла обрати сучасне. Потрібно було 15-16 ниток в сантиметрі. Купила французькі коноплі, вони трохи нерівномірні, але це мене не лякало. Відшила зразок, а воно не то… Та нерівномірність, яка мала стати родзинкою, усе переінакшувала: «жуки» на передрукав’ї  сильно деформувалися, а саме вони є на цій сорочці головним акцентом. Треба шукати інше полотно… Перебрала ще кілька варіантів сучасного, але свого ідеального не знаходила.

        Процес зупинився, але ж ідея залишилася!

        Почала шукати полотно серед давніх домотканих. А то ще більша морока, ніж із сучасними, бо треба пильнувати плями та інші дефекти. За декілька місяців пощастило з майже сотні перебраних сувоїв знайти свій. І лише згодом з’ясую для себе, що придбане полотно не було цілком ідентичним з полотном оригінальної сорочки,  я це відчую в роботі.

 

 

        Отож нарешті можна починати сорочку. Спочатку беруся до уставок, маю стереотип, щоб менш цікаву роботу виконувати спочатку, тоді є стимул  швидше перейти до цікавішого етапу. Відразу випрацювала алгоритм відшиву повторюваного елемента. З кожним рядом просувалася усе швидше. Ну і бувало,що порола. Спочатку побачила, що пропустила ряд для сухозолота, потім помітила, що перш вишиті «хмаринки» не достатньо об’ємні та пухнасті, то переробляла.

 

Уставки вишивала  швом вперед голку і стебловим, підуставкова частина (передрукав'я) вишито навиваним. У цьому взорі треба було міняти напрям діагональних стібків, щоб "жуки" мали більш округлу форму. Стібки в один бік спотворювали фігуру. Навиване (або підстелений хрестик) по-новому відкрилося мені у цій сорочці! Бажаєте навчитись вишивати навиваним та перейняти мій досвід?  Запрошую на онлайн майстер-клас  Підстелений хрестик, навиване 

 

 

 

        Сюрприз чекав на мене,коли вишила обидва передрукав’я! Хоч відрізи на рукави мали однакову довжину, вишивка на одному з них була майже на сантиметр ширшою,ніж на іншому! Так буває, якщо полотно ткалося вручну. На щастя, від передрукав’я  до манжета йдуть косі смуги, вони вдало маскують таку нерівномірність. Але якби треба було вишивати рахункові рапорти типу дерева життя, то різниця між рукавами була би сильно помітною.

 

        Наступні етапи пройшли гладко, хоч і трохи повільно.

 

        Вірю, що моя сорочка потрапила в добрі руки і радуватиме власницю та надихне вас на вишивку своєї неповторної. З радістю поділюсь своїми знаннями в майстер-класі  Підстелений хрестик, навиване.