Знайомтесь, Анна Рогатинська і Ірина Сліпецька! Перші майстер-класи назавжди залишаться першими. Наші емоції, хвилювання, страхи, переживання, місяці підготовки, дні зйомок, години без перерви перед камерою.
Ми знімали у Львові і в Києві. Відзняли гігабайти відео, щоб втиснути їх у хвилини. Ми відшили кілька десятків зразків до зйомок та під час них. Ми писали і переписували додаткові матеріали до кожного майстер-класу, добирали найкращі фото. Ми перевернули архіви і сконцентрували знання. Ми не видатні актори і спікери, але ми щиро закохані в українську вишивку майстри голки. Ми робили це все від щирого серця і з великою вірою, що це потрібно не лише нам... З радістю та великим хвилюванням ділимось своїми знаннями, щоб ви могли творити власними руками і частинкою сердця неймовірні речі.
Про своє захоплення вишивкою пані Ірина розповідає:
Вишиваю з дитинства, автентичним українським одягом цікавлюся з 90-их років. Звичайно ж, починала вишивати хрестиком, але знайомство з давніми сорочками пробудило цікавість: "Як то все вишито? То ж не хрестик? Невже так можна?" Ремонтувала вишивку, пізнавала нові техніки. Згодом ділилася знаннями на курсах в "Майстерні Магди Дзвін". Так і вишиваю до нині.
Вважаю великою вдачою, що знання від майстрині такого високого рівня доступні кожному з вас. Усі майстер-класи від Ірини Сліпецької на вас чекають ТУТ. Вона професійний викладач та має величезний досвід в реставрації автентичної вишивки, в створенні реплік і сучасного одягу з елементами традиційної вишивки. То ж матеріал в майстер-класах поданий зрозумілою мовою і дуже ємкий.
Анна Рогатинська свою історію розповідає так:
В моїй родині не вишивали, хіба тітка вишивала хрестиком. І ніякого вишитого спадку не було. У дитинстві мені хтось показав як вишивати хрестиком, а потім я отримала подарунок – книги «Учись вишивать» Л.М. Сорокіної і «Художнє вишивання» О.О. Гасюк і М.Г. Степан. По ним і вивчила багато технік, але розуміння, що з тим робити далі, не було. Я забула про вишивку і весь час пробувала нові види рукоділля, але жодне не захоплювало мене на довго. Аж поки брат не попросив вишиту сорочку в подарунок. Спершу я пішла по крамницях, та мені не подобалась жодна схема. Далі я пішла в інтернет і зрозуміла, що я зовсім не знаю як виглядає традиційна вишита українська сорочка. Це був 2014 рік, на той час в музеях Львова не було жодної експозиції з традиційним українським одягом. І хоча сорочку братові я вишила, тема вишивки мене і далі цікавила. І десь під кінець 2014 року в стрічці новин facebook-у я побачила оголошення про навчання в «Майстерні Магди Дзвін», де було написано, що на заняття приносять давні вишиті сорочки. Коли я зателефонувала, то спершу адміністратор сказала мені, що невідомо чи я зможу догнати групу бо вони вже багато вивчили. А коли я озвучила техніки, якими володію, то сказала, що невідомо чи мені буде цікаво раз я так багато знаю. Але я прийшла і ніразу не пошкодувала. Навчатись було цікаво, завжди було щось нове. І час від часу я мала можливість бачити старовинні сорочки. Це зараз в Майстерні Магди Дзвін є досить велика колекція сорочок, а тоді колекцію лише почали формувати, бо це був перший рік роботи Майстерні. До літа курс навчання закінчився, я потроху вишивала вінницьку сорочку, яку розпочала під час навчання, і нічого нового не планувала. А восени 2015 р. в Майстерню з майстер-класами приїхав Андрій Єрмаков, і я прийшла порадитись з ним щодо своєї сорочки – там мене і піймала засновниця Майстерні Оксана Печарська і почала вмовляти, щоб я погодилась викладати. Я опиралася, бо працювала і паралельно навчалась - часу було зовсім мало. Не знаю, як це вийшло, але восени 2015 року я почала викладати традиційну українську вишивку відразу в двох групах. І так це продовжується досі. Як виявилось, я не можу спокійно пройти повз сорочку, якщо там є невідома техніка. І не заспокоїтись, поки не зрозумію, як же ж там вишито. А щоб вивчити все, то не вистачить і 300 років. Бо досі є величезна кількість сорочок, які не зрозуміло як вишиті. Дуже багато технік ніде не описані і навіть не мають назв. Так я вже не перший рік досліджую заліщицькі чоловічі сорочки, вишиті настилом. Там дуже цікаві прийоми вишивки, і на кожній сорочці свої особливості. На черзі жіночі заліщицькі сорочки вишиті тим же настилом. А ще настилом вишивали і на Покутті. І це лише одна техніка вишивки. Лише їй можна присвятити роки життя. А таких недосліджених технік дуже і дуже багато.
Так що тема традиційної української вишивки нескінченна, можна навчатись ціле життя і завжди знаходити для себе щось нове і цікаве. І мені це подобається. У мене нарешті відчуття, що я на своєму місці.
З Анною ми відзняли майстер-клас, яким особливо пишаємось - Як власноруч пошити сорочку. У ньому розібрали до найдрібніших деталей процес пошиття сорочки: як розрахувати скільки тканини потрібно, як правильно зняти мірки, яким швом зшивати та поетапно показали весь процес зшивання деталей крою тунікоподібної сорочки з ласткою і з бочками. Без перебільшення вважаємо, що цей майстер-клас допоможе самостійно пошити сорочку кожному охочому, навіть новачку. Усі майстер-класи від Анни Рогатинської на вас чекають ТУТ.
Окрема подяка за гостинність і особливо за внесок в збереження традиційної української вишивки Майстерні Маґди Дзвін м.Львів.
